18 травня у всьому світі відзначається Міжнародний день музеїв. Це свято стало приводом для того, щоб дослідити найбільш популярні дніпровські музеї з точки зору їхньої інклюзивності та доступності. Наскільки комфортно відвідувати музеї Дніпра людям з інвалідністю та й просто матусям з дитячими візочками, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».
У Музеї історії Дніпра експонати говорять легкою мовою
У Музеї історії Дніпра інклюзивність стала одним із ключових напрямків розвитку ще на етапі створення простору. Тут намагаються зробити музей доступним для всіх категорій відвідувачів — людей з порушеннями зору, маломобільних груп населення, ветеранів та людей на кріслах колісних. Для цього у закладі не лише облаштували безбар’єрний простір, а й створили спеціальні тактильні та аудіоформати екскурсій.
У музеї діє інклюзивний підхід до екскурсій. Фото В. Кравченка.
Олександра Бірюкова, директорка комунального підприємства «Музей історії Дніпра» Дніпровської міської ради, розповідає, що сучасний підхід до інклюзії був закладений ще під час проєктування музею. І це виявилося дуже далекоглядним рішенням, тому що зробити із самого початку саме так, як треба, набагато простіше, ніж потім переробляти.
Олександра Бірюкова мріє про ліфт. Фото В. Кравченка.
– У нас досить молодий сучасний музей, тому ще під час будівництва і створення першої експозиції було враховано багато інклюзивних елементів, – розповідає Олександра Бірюкова. – Нам вдалося зробити широкі проходи між залами, тобто забезпечити безбар’єрний доступ по експозиції. Також у нас є інклюзивна санітарна кімната, вхідна група з пандусом і кнопкою виклику допомоги. Дуже важливо, що ми одразу заклали тактильні зони, адже в більшості класичних музеїв експонати знаходяться лише під склом. У нас же є відкриті елементи експозиції, до яких можна торкатися.
У 2024 році співробітники цього музею реалізували грантовий проєкт Українського культурного фонду “Доступний Музей історії Дніпра”. Завдяки цьому придбали додатковий портативний пандус, підготували книгу з історії Дніпра шрифтом Брайля та створили екскурсію шрифтом Брайля музеєм. Також оновили аудіогід, який можна прослухати українською, англійською та легкою мовою для людей із порушеннями зору. Легка мова — це спеціально адаптований формат тексту та аудіосупроводу, який допомагає людям із порушеннями зору або особливостями сприйняття легше орієнтуватися в інформації. Над створенням таких матеріалів музей працював разом із київською компанією «Безбар’єрна Україна». Саме з цією командою заклад співпрацює вже не перший рік, зокрема й у проєктах для художнього музею Дніпра.
Окрема увага – роботі з групами. Фото В. Кравченка.
Окрему увагу в музеї приділяють роботі з організованими групами. Заклад співпрацює з Українським товариством сліпих, міським департаментом соціальної політики, реабілітаційними центрами та ветеранськими організаціями. Для відвідувачів організовують екскурсії, майстер-класи та спеціальні програми. Одним із таких заходів стала свічкова мануфактура, де люди з порушеннями зору власноруч виготовляли свічки з вощини. За словами Олександри Бірюкової, попри вже реалізовані рішення, музей продовжує шукати можливості для розвитку інклюзивності.
У музеї наголошують: тактильність експозиції — одна з найважливіших складових доступності. Відвідувачі можуть торкатися цеглин, форм для лиття, старовинних ваг, касового апарата та інших елементів експозиції. Такі рішення особливо важливі для людей із порушеннями зору, адже дозволяють буквально відчути історію міста руками.
На кріслі колісному укриття, на жаль, не доступне. Фото В. Кравченка.
– Найбільша проблема для нас зараз — це доступність укриття, – зізнається директорка. – Формально там є пандус, але спуститися на візку дуже складно через специфіку самої будівлі. На жаль, це проблема не лише нашого музею, а багатьох історичних споруд. Її вирішення – в наших планах на мирне майбутнє.
Для того, щоб постійну експозицію та виставки з урахуванням їхньої інклюзивності відвідували якомога більше людей, які цього потребують, музейники активно співпрацюють з ветеранами, поширюють інформацію через лікарні та реабілітаційні центри. Поки що це переважно індивідуальні відвідування, але також починають організовуватися групові екскурсії через міські ветеранські структури.
Заняття дуже цікаві. Фото В. Кравченка.
– Ми мріємо про створення експозиції на другому поверсі разом із ліфтом, – ділиться планами Олександра Бірюкова. – Проєкт вже готовий, але реалізувати його зараз дуже складно через архітектурні особливості будівлі та потребу у великих ресурсах. Шукаємо міжнародних партнерів і не відмовляємося від цієї ідеї. Якщо нам вдасться реалізувати такий проєкт, це стане справжнім піком інклюзивності музею. Ми хочемо, щоб наш простір був повністю доступним для всіх.
Сходи – найбільша проблема історичного музею
Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького вже багато років активно підтримує національну стратегію зі створення безбарʼєрного простору в Україні. Тут прагнуть, щоб наша історія була доступною для всіх відвідувачів — незалежно від віку, фізичних можливостей чи особливих потреб.
Експонати оживають. Фото В. Кравченка.
– У наших залах ви можете доторкнутися до спеціально відібраних музейних предметів, отримати аудіоопис експонатів, скористатися візуалізованою інформацією у зручному форматі, – зазначають музейники. – Для зручності в експозиційних залах розміщені QR-коди, за якими кожен може швидко отримати текстову, аудіо- чи візуальну інформацію про експонати. Ми віримо, що культура і знання мають бути доступними для всіх. І продовжуємо працювати над тим, щоб музей залишався відкритим і комфортним простором для кожного українця.
Історичний музей прагне бути інклюзивним. Фото В. Кравченка.
У той самий час, стара будівля музею, яка до того ж вже давно потребує капітального ремонту, непристосована до її відвідування людьми на кріслах колісних або батьків з дитячими візочками. Добре, коли в самому музеї є інклюзивні експозиції, але туди ще треба потрапити, долаючи сходи. Щасливим винятком у цьому плані є одна з філій ДНІМ – Музей російсько-української війни, якому пощастило свого часу народитися без вхідних сходів. Саме тому його найчастіше за все відвідують ветерани з побратимами та родинами.
У художньому музеї картини можна почути
У Дніпровському художньому музеї велика кількість високих сходів на вході у будівлю та всередині неї також є значною проблемою для маломобільних відвідувачів. Проте про встановлення пандусів тут поки що і близько не йдеться, бо доводиться вирішувати більш нагальні та болючі питання.
Тифлокопії можна зрозуміти на дотик. Фото В. Кравченка.
Протягом пів року цей заклад культури двічі постраждав від ворожих обстрілів. Останній з них стався місяць тому – 16 квітня. Через його наслідки ДХМ був вимушений знову призупинити свою роботу. Проте напередодні Міжнародного дня музеїв заклад знову відкрив свої двері для відвідувачів. Серед іншого вони мають можливість побачити дуже цікавий інклюзивний проєкт «Мистецтво за межами зору». Його головна мета – зробити світ мистецтва доступним для людей із порушенням зору. Завдяки цьому проєкту відвідувачі можуть не лише слухати аудіоописи картин, а й торкатися спеціально виготовлених тифлокопій. А ще слухати музику, яка підібрана під ці твори.
Оксана в захваті від проєкту. Фото В. Кравченка.
– У мене чудові враження, – зізналась пані Оксана, відвідувачка інклюзивної експозиції. – Я навіть не очікувала, що для незрячих людей можна зробити таку художню виставку. Найбільше вразило аудіоозвучення – можна сприймати мистецтво і на слух, і на дотик. Велика вдячність тим, хто розвиває таку культуру. Для нас це дуже важливо. Люди, які це придумали, великі молодці. Коли торкаюся експонатів, можу візуалізувати собі в голові образ, який «бачу» руками. Це дивовижно! Задоволена тим, що таке вже є у Дніпрі. Якщо подібних проєктів буде більше – це велика радість для таких людей, як я.
Цей проєкт зацікавив не тільки людей з порушеннями зору, а й тих, хто прагне нових вражень від контактів з витворами мистецтва. Тим більше, що оригінали цих картин під час війни знаходяться у сховищах. Коли настануть мирні часи і вони повернуться в музейні зали, їхні тифлокопії займуть місця поряд. Окрему увагу відвідувачів привертає музичний супровід, який спеціально створив композитор Ілля Гомола. Його творча інтерпретація дала можливість відвідувачам не тільки почути, а й буквально зануритись в атмосферу полотен.
Ілля Гомола. Фото В. Кравченка.
– Я не лише добирав музику до картин, а й створював своєрідний аудіодизайн, – каже пан Ілля. – Для ікони записував дзвони у храмі, для натюрморту з мушлями – шукав спосіб передати той звук, який ми чуємо, прикладаючи мушлю до вуха. Для футуристичної картини використав додекафонію й ритм потягів, для класичних робіт – струнний квартет. Кожна тональність має свій колір, і музика допомагає розкрити живопис по-новому. Думаю, це лише перший крок, і далі можна буде продовжити експериментувати з іншими картинами.
Можливо, той самий Рембрандт. Фото В. Кравченка.
Зараз до уваги відвідувачів представлені такі роботи проєкту «Мистецтво за межами зору»:
– Портрет (імовірно – Рембрандт Ван Рейн, 1606-1669, Жіночий портрет);
– Натюрморт (Переда Антоніо. 1599-1669 «Натюрморт. Мушлі»)
– Іконопис (Ікона Богоматір Самарська, Кін. XIX ст.);
– Авангард (Бурлюк Давид, 1882-1967, «Час. 1918-1919»);
– Символізм (Сапожников Михайло, 1871-1937, «В затоці»);
– Пейзаж (Антоніо Лянге «Краєвид з мисливцем»).
Володимир Маліков. Фото В. Кравченка.
– Для нас цей проєкт надзвичайно хвилюючий, – наголошує Володимир Маліков, мистецтвознавець, куратор проєкту. – Ми прагнули створити ініціативу, яка підтримує вразливі групи. Першою фокус-групою стали люди з порушенням зору. Ми обрали шість творів різних жанрів і виготовили тифлокопії. Аудіоописи спеціально створювали простою мовою, щоб вони були зрозумілими. Також додали музичний супровід, щоб кожна робота нібито заспівала для відвідувачів. Працювали над проєктом разом з ресурсним центром «Безбар’єрна Україна». Вони допомогли визначити, які роботи можна відтворити тактильно, надали дорожню карту створення аудіоописів. Деякі твори ми не змогли включити, бо їхня складність не дозволяла передати багатоплановість у тифлокопії. Але ми розуміємо: це тільки початок, проєкт буде мати продовження.
Фото Валерія Кравченка та з архіву музеїв.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що парки Дніпра стали доступнішими.
Джерело:nashemisto.dp.ua
