Лейтенант Роман Валерійович, командир підрозділу у складі 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони ЗСУ, для побратимів — просто «Механік». Його шлях у війську розпочався не з амбіцій чи кар’єрних планів, а з відчуття відповідальності, від якої він не став ухилятися, пише «Наше місто» з посиланням на фейсбук-сторінку бригади.
До початку повномасштабного вторгнення Роман працював інженером-технологом і займався автомобілями. Попри «білий квиток» через проблеми із зором та кілька повісток, які тривалий час залишалися без руху, одного дня все змінилося випадково — дорогою за сигаретами на мопеді.
«Кажуть мені: вам штраф, — згадує Роман. – А я дивлюся в повістку — там написано: «до окремого розпорядження». Ну, думаю про собе: «Отже, розпорядження прийшло. Пішов на війну».
Свій бойовий шлях він починав водієм, не прагнучи командних посад. Проте війна швидко розставила все по місцях: згодом Роман став командиром відділення, потім очолив взвод, а після вибуття ротного через стан здоров’я взяв на себе керівництво ротою.
Фото ілюстративне, Валерій Кравченко.
Як зізнається сам військовий, вибору тоді не було — потрібно було тримати підрозділ, вести документацію та відповідати за людей.
Одними з найважчих сторінок служби стали бої в районах Халандів та Дорожнянки. У надскладних умовах його рота фактично виконувала завдання цілого батальйону на розтягнутій лінії фронту, постійно перебуваючи під масованими атаками FPV-дронів.
«Ми заривалися наглухо, накривалися піддонами, засипалися землею. Виявилося, це найкраще. Кожні 20 хвилин нам «у двері» летів дрон. Але ми стояли», — розповідає командир.
Найбільшою цінністю для «Механіка» залишаються його побратими. Він із гордістю говорить про тих, хто поруч виконував найскладніші завдання, рятував інших під обстрілами та долав десятки кілометрів пішки, аби втримати позиції чи вивести людей із небезпеки.
Повномасштабна війна кардинально змінила і його особисте життя: залишилися в минулому плани на власний будинок, зруйнувалися стосунки, відійшли на другий план мирні мрії.
Сьогодні, каже Роман, він майже не думає про майбутнє після перемоги. Головне завдання зараз — зберегти життя своїх людей і виконати свою роботу до кінця.
Нагадаємо: Я пішов воювати за свою землю, взяв автомат і приєднався до піхоти: історія бійця з Дніпропетровщини.
Читайте також: Евакуація триває: як Дніпропетровщина зараз приймає людей з прифронтових територій.
Юний шахіст із Дніпра став чемпіоном України.
Фото: 108 Кодацька бригада територіальної оборони ЗСУ.
Категорія: Війна, Новини Дніпра
Позначки: Війна, Дніпропетровська область, Історія
Дивіться також: Ручне розміщення оголошень на 100 популярних сайтах України
Джерело:nashemisto.dp.ua
